Как Россия обходит санкции на импорт оружия

Попри заборони, РФ оснащувала свої танки, літаки і кораблі обладнанням з країн Євросоюзу та США і отримувала необхідну зброю. Які лазівки помогли росіянам обійти санкції та чи прикриють їх. Про це йдеться в розслідуванні «Економічної правди».

Санкції проти Росії та її воєнно-промислового комплексу у 2014 році виявились дуже слабкими. Росіяни їх обходили, а США та країни ЄС, буцімто, не помічали лазівки, продовжуючи співпрацю з агресором.

Економісти часто називали санкції західних країн «плюшевими», а російські політики відверто насміхались з будь-яких економічних обмежень, тому що було безліч способів їх обійти.

Вісім років ніщо не заважало окупанту оснащувати свої танки, літаки, кораблі та автомобільну військову техніку західним обладнанням та готуватись до нової великої бійні в центрі Європи.

Лише зараз західні країни почали здійснювати перші кроки для закриття лазівок для воєнного комплексу РФ, який уже позбавив життя десятки тисяч українців.

Які «діри» та схеми використовувались для постачання зброї та комплектуючих, і чи є ефективними сьогоднішні заходи західних регуляторів після стількох років потурання?

Техніка із західною «начинкою», що вбиває українців

Російський воєнно-промисловий комплекс (ВПК) не є самодостатнім. Більша частина сучасної військової техніки країни-окупанта містить у собі компоненти з «недружніх країн».

Показовий приклад – російські безпілотники. Часто згадувані в новинах російські моделі  «Орлан-10» та «Форпост» неодноразово збивали в зоні ООС, тому в експертів було достатньо для вивчення їхньої комплектації. Виявилось, що безпілотну авіацію для Росії будують усім світом.

Так, безпілотник «Орлан-10» містить GPS модуль швейцарської компанії U-blox, двигун японської SAITO, стартер-генератор американської Texas Instruments Incorporated та польотний контролер франко-італійської STMicroelectronics.

Безпілотник «Форпост» взагалі є копією ізраїльського IAI Searcher. «Форпости» збирають на «Уральському заводі громадської авіації» за ізраїльською технологією з американських та німецьких  запчастин.

Важливою також для російського ВПК була співпраця з французьким виробником електроніки Thales. Технікою від цієї компанії до 2020 року було модифіковано понад тисячу російських танків.

Зокрема, тепловізор Catherine FC від компанії Thales використовували для створення прицільних комплексів «ЭССА», «ПЛИССА» та «Сосна-У». Такі стоять на модифікованих танках Т-80, Т-90 та Т-72 та інших бойових машинах.

З 2009 року за ліцензійною угодою з французами ці тепловізори збирали в Росії на базі Волзького оптико-механічного заводу.

Ці приціли дозволяють навіднику чудово бачити ворога з кількох кілометрів, навіть уночі.

Танки з французьким обладнанням використовували ще під час вторгнення на Донбас у 2014 році. Про це свідчить відеозапис з середини російського Т-72, який бойовики «ДЛНР» намагались видати за трофейний.

Машини з аналогічною комплектацією захопили під час вторгнення РФ і у 2022 році.

Крім цього, французькі тепловізори виявили на російських бойових машинах десанту – БМД-4, які розстрілювали автівки з цивільними в Бучі.

За даними видання Disclose, компанія Thales також оснастила навігаційними системами 60 російських винищувачів Су-30СМ. Літаки цієї модифікації обстрілювали сирійські міста кілька років тому. В березні цього року їх уже збивали в небі над Васильківом та Броварами.

Обладнання надходить навіть від головного ворога Росії – Сполучених Штатів. Хоча росіяни офіційно заперечують, що купують американське озброєння, компоненти зі США часто зустрічаються в російській техніці.

Так, російські моряки не приховують, що ставлять американські тепловізори компанії Flir на невеликі військові судна. Компоненти із США також використовують у російських безпілотниках «Форпост», «Застава», «Гранат» та «Орлан-10», визнає профільне російське видання «Военное обозрение».

Тягачі КамАЗ-65225 працюють на американських двигунах Cummins та на німецьких коробках передач від компанії ZF Friedrichshafen. Ці вантажівки російського автопрому використовують для перевезення ЗРК «Панцир», танків та артилерійських систем.

Російський бронеавтомобіль «Рись» – це насправді італійський Iveco LMV. За даними видання Russia Beyond, ці машини сотнями постачали в РФ щонайменше до 2016-року. Також італійці за кілька місяців до вторгнення Росії в Україну продавали окупантам гвинтівки, пістолети та боєприпаси, про що свідчить розслідування Investigative Europe.

Щоб мати змогу виробляти сучасну зброю, російські заводи користуються верстатами та розхідними матеріалами з Німеччини, США та Швейцарії. Аналогів цим інструментам в Росії немає.

Росія також не вміє виробляти напівпровідники. І це велика проблема, наприклад, для їхньої навігаційної системи «ГЛОНАСС». Саме за цією системою наводитимуть російські крилаті ракети у випадку відключення від американської GPS.

Щоб система «ГЛОНАСС» працювала з мінімальними похибками, треба розвивати її та запускати нові супутники. Без сучасних мікросхем з Тайваню та США супутники передового покоління не працюватимуть.

Проблема нестачі напівпровідників для запуску нових супутників була актуальною ще до війни. У 2019 році Держдумі довелося скоротити програму вітчизняної навігаційної системи через неможливість запуску супутника третього покоління «ГЛОНАСС-К» у серійне виробництво. Запуск модернізованої версії «ГЛОНАСС-К2» відкладають з 2017 року.

Ще одна прогалина – це авіоніка та авіаційні двигуни. Росіяни мають проблеми із забезпеченням власної авіації комплектуючими. Для постачання імпортних запчастин на сучасні бойові літаки вони неодноразово намагались налагодити контрабандні шляхи з Фінляндії та з України.

Довідково. Спроби налагодити постачання технологічних компонентів контрабандою – звична практика для Росії. У 2015 році житель Нью-Джерсі, уродженець Москви, зізнався в організації незаконного експорту електроніки для російських військових на 65 млн дол. У 2019 році прокуратура США пред’явила двом чоловікам звинувачення у контрабанді мікрочипів в РФ, яку здійснювали через підставні естонські фірми.

Загалом це – не повний список західних технологій, які Росія використовує у війні з Україною.

Діряві санкції 

Після окупації Криму та частини Донбасу у 2014 році Європейський союз ввів санкції проти Росії та  заборонив постачання зброї та «товарів подвійного призначення» (оптику, електроніку та інші запчастини, які можуть використовувати в озброєнні).

Наслідки не змусили себе довго чекати. У 2015 році в Росії зірвався контракт на постачання двох вертолітоносних кораблів Mistral за 1,3 млрд дол. Франція під суспільним тиском відмовилась від співпраці з агресором та продала ці кораблі Єгипту.

Однак за менш помітними позиціями країни ЄС не припиняли постачання зброї та комплектуючих до країни-окупанта. Для цього існували лазівки, які виробники і постачальники зброї охоче використовували.

Перша «діра» – у тексті рішення Ради ЄС щодо санкцій проти Росії від 2014 року є такий виняток: ембарго не стосується контрактів, які були укладені до вторгнення Росії в Україну.

Це дозволило виробникам зброї продовжувати отримувати експортні ліцензії та укладати з Росією додаткові угоди до попередніх контрактів.

Європейська Рада з експорту конвенційної зброї підрахувала, що з 2015 по 2020 рік десять країн Європейського Союзу експортували до Росії озброєння на 346 млн євро. Найбільше цією лазівкою користувались Німеччина та Франція, на які припадає 80% усіх постачань.

Так, французьке видання Figaro повідомляє, що Франція з 2015 до 2020 року видала щонайменше 76 ліцензій на експорт військових обладнання до Росії і продовжувала виконувати раніше підписані контракти, тобто користувалася тією самою лазівкою в забороні.

За даними Reuters, у 2020-му до РФ експортували зброї на 25 млн євро. А у 2021-му році, протягом якого Росія перекидала техніку ближче до кордонів України та погрожувала сусідам ядерною зброєю, постачання зросли на 55% – до 39 млн євро.

На перший погляд 385 мільйонів за 6 років – небагато порівняно із роздутим оборонним бюджетом РФ, який становив 61,7 млрд дол за 2021-й рік.

Насправді ж ці мільйони значно дорожчі для російської армії, ніж мільярди, витрачені на власних потужностях. За рахунок цього технологічного імпорту з «недружніх країн» росіяни могли удосконалювати техніку радянського виробництва та розвивати власні розробки.

Друга лазівка стосується товарів «подвійного призначення». На папері їх заборонили постачати російським військовим підприємствам, однак де-факто європейські запчастини та верстати регулярно потрапляли на заводи російського ВПК. Чому?

Так, прописані європейцями санкції у регламенті Ради ЄС № 833/2014 містили ще один виняток – держава може видати дозвіл на експорт товарів, якщо вона впевнена, що ці товари не будуть використані у воєнних цілях.

Таке розпливчасте формулювання дозволяло постачати товари подвійного призначення підставним російським фірмам або дистриб’юторам, які згодом перепродавали їх військовим компаніям.

За даними Investigative Europe, німецький експорт переважно маркували якраз як «товари подвійного використання».

Як росіяни обходять санкції

Кейс 1. Російський «Липецький механічний завод» (ЛМЗ) виробляє тягачі для зенітно-ракетної системи С-300. Він не потрапив під західні санкції у 2014 році і міг вільно вести перемовини з іноземними компаніями.

З листувань топ-менеджерів заводу, які стали публічними після зламу ЛМЗ хакерським угрупованням Anonymous, стало відомо, що представники російської компанії вели перемовини з іноземцями та відправляли листування менеджерам концерну «Калашников», який знаходиться під санкціями ЄС.

Формально ЛМЗ не має відношення до АТ «Концерн «Калашников», або його материнської компанії «Ростех».

Разом з тим оприлюднена переписка засвідчила, що комерційний директор Липецького заводу Дмітрій Бєлих виконував розпорядження та діяв в інтересах підсанкційного «Калашникова». Зокрема, менеджмент ЛМЗ допомагав «Калашникову» в пошуку лінії для виробництва патронів і домовився з бельгійським виробником New Lachaussée, керівництво якої надіслало офіційну комерційну пропозицію росіянам.

Наводимо нижче фрагменти переписки між ЛМЗ і «Калашникова», які про це свідчать.

Так, 29 листопада 2021 року радник директора із закупівель «Калашникова» Ксенія Гращенкова просить Дмітрія Бєлих розіслати комерційні запити на купівлю лінії для виробництва патронів до низки іноземних компаній, вказаних в додатках – Atech (Туреччина),  Invernizzi Presse (Італія),  MANURHIN K`MX (Франція), New Lachaussée s.a. (Бельгія) та Vasini (Італія).

Бєлих рапортує Гращенковій, що розіслав за зазначеними адресатами.

 

Подальше листування з виробниками ведеться по ланцюжку «Калашников – Липецький Механічний завод – міжнародний виробник». Більшість компаній не відповіли, вступила у листування італійська Invernizzi Presse, але пізніше припинила комунікацію. 

Втім 3 грудня 2021 року на пошту Бєлих написав представник бельгійської New Lachaussee s.a. Ігор Пожівіл. Його контакти комерційний директор ЛМЗ переадресував концерну «Калашников».

Після цього відбувається активне листування між Бєлих та представником компанії New Lachaussée s.a., в результаті якої останній спрямовує конфіденційну комерційну пропозицію на лінію з виробництва патронів. Пропозиція адресована уже «Тульському оружєйному заводу» та підписана бельгійськими директорами.

«Тульський оружєйний завод» також опосередковано входить до складу російської державної компанії «Ростех», як зрештою і концерн «Калашников».

Усю інформацію Бєлих переслав на згадувану Гращенкову з концерну «Калашников»

Кейс 2. Як російський ВПК купує західне обладнання і компоненти можна дізнатись також завдяки офіційному сайту російських держзакупівель.

Команда українського бізнесмена Дмитра Дубілета напередодні створила «дзеркало» цього сайту. Також він виклав публічний список, в якому наводиться список усіх іноземних компаній, чия продукція засвітилася у тендерах компаній, пов’язаних з концерном російського воєнно-промислового комплексу «Алмаз-Антей».

Російський концерн «Алмаз-Антей» виробляє зенітно-ракетне та радіолокаційне обладнання для російської армії, зокрема і сумнозвісні «буки» C300, C400, C500, і так само перебуває під санкціями з 2014 року.

Європейцям з ним заборонено торгувати як прямо, так і опосередковано через дилерів чи інакше. Проте підприємства зі складу цього концерну, не соромлячись проводять тендери на продукцію іноземних виробників.

Приклад концерну «Алмаз-Антей» знадобилась змащувально-охолоджувальна рідина для металообробки від провідного німецького виробника TECHLUBE GMBH. За даними публічних закупівель, тендер концерну на постачання цього товару виграла маловідома російська ООО «Кварта».

Німецький виробник має офіційне представництво та сотні клієнтів по всій Росії. Ймовірно, спочатку товар поставили для «мирних» російських компаній, однак через них він все ж таки потрапив до військових.

Таких прикладів чимало. Німецьке високоточне вимірювальне обладнання виробника Zoller російський концерн закуповував на тендері у березні 2022 року.

Російський концерн закривав тендери на унікальне обладнання від західних провідних виробників і жодні санкції цьому не завадили. Загалом «Алмаз-Антей» отримував обладнання швейцарської Blaser Swisslube, американських Nvidia та Indium, німецьких Zoller, Walter, Techlube GmbH, британської GARANT та інших.

Інші кейси. Якщо говорити про експорт товарів подвійного призначення в РФ, то масштаби тут значні. Видання Welt am Sonntag пише, що у 2020 році лише Німеччина видала 673 експортні ліцензії в Росію на 366 млн євро.

За даними Deutsche Welle, у Німеччині вже відкрито кілька кримінальних справ у зв’язку з порушенням норм ЄС щодо експорту цих товарів.

Окремі компанії постачали товари для військових потреб навіть без отримання спеціальних ліцензій. Наприклад, німецька Bosch переконувала, що продає автомобільне обладнання виключно для мирних цілей, а її аппаратуру знаходили на захоплених українською армією російських БМП. Через скандал компанія припинила постачання в Росію.

У фокусі також опинилась німецька компанія ZF Friedrichshafen, яка постачала автомобільні деталі нібито лише для громадського використання. Російські ж воєнні експерти кажуть, що коробка передач від ZF давно є незамінним компонентом для воєнних тягачів КамАЗ-65225, якими транспортують важку зброю.

Що ж змінилось?

Частково помилки 2014 року були виправлені під час нової хвилі санкцій. ЄС прибрав лазівку на продовження постачання за старими контрактами, яку використовували європейські виробники для експорту в РФ озброєння.

Був розширений список компаній, пов’язаних з російським ВПК, проти них посилили санкції. Низка європейських виробників самостійно припинила постачання запчастин у Росію.

Наслідки від цієї заходів уже спіткали російські підприємства. Керівництво «Уралвагонзаводу» відправило частину робітників у простій через нестачу іноземних компонентів. Сама компанія зараз не може збирати танки та змушена працювати у збиток.

Через санкції завод «КамАЗ» залишився без американських та німецьких запчастин, що змусить її відмовитись від виробництва потужних тягачів, які використовують у збройних силах.

За даними української розвідки, через нестачу запчастин також зупинився «Ульяновський механічний завод» – російський виробник радіолокаційних систем та ЗРК.

Окремо було накладено заборону на експорт мікроелектроніки, яку у 2014 році чомусь проігнорували.

Щоб слідкувати за дотриманням санкцій, Європол разом зі структурами ЄС та агентством Fortex розпочали операцію «Оскар». В її рамках цей орган буде підтримувати кримінальні розслідування проти шахраїв, які обходять заборону на експорт.

Усі ці санкції могли бути впроваджені ще у 2008 році, коли Росія вторглася на територію суверенної Грузії або у 2014-му, коли країна-агресор окупувала український Крим. Можливо, це стримало б подальші конфлікти.

Утім проблема з товарами подвійного призначення залишається відкритою. У другому пакеті санкцій ЄС, який прийняли 25 лютого, передбачена ширша заборона на експорт цих товарів в Росію, однак без винятків знову не обійшлося.

По-перше, обмеження експорту знову не зачепили контракти, які були укладені до війни.

По-друге, ЄС залишив невеликий список умов, за яких товари подвійного призначення все ж можуть бути поставлені до Росії. Чи допоможуть ці винятки продовжувати постачати обладнання російському ВПК – невідомо.

Офіційний список товарів подвійного призначення від ЄС, мабуть, потребує доповнень, адже він не включає деякі компоненти, які використовує армія РФ. Перш за все йдеться про автомобільні запчастини.

Про недосконалість санкцій проти товарів подвійного призначення вже говорив німецький депутат Європарламенту Міхаель Галер. Посилення обмежень має просувати і Україна, використовуючи власні дипломатичні канали.

Росія є фашистською мілітаризованою державою. Будь-який експорт товарів подвійного призначення на територію Росії може бути використаним у воєнно-промисловому комплексі. Це означає, що заборона на торгівлю технологіями має бути всеохопною та не містити жодних винятків.

# # #

Только главные новости в нашем Telegram, Facebook и GoogleNews!