Мир можливий лише на надійних, підкріплених силою гарантіях – слабка угода відчиняє двері новій агресії. Потрібні ППО й «щит неба», стале фінансування оборонного виробництва та енергостійкості, повернення дітей і полонених. Урок Будапешта для Києва простий – папір без сили не працює.
ЄС має діяти як оборонно-промислова сила – спільні закупівлі за EDIT, локальна складова, інтеграція з українською індустрією дронів, менше зволікань і більше єдності. Трансатлантичний зв’язок важливий, але Європа повинна бути самостійною разом із Великою Британією, Норвегією та Україною – щоб зупинити війну й закласти справедливий, тривалий мир.
Про це в інтерв’ю інформаційній агенції Guildhall заявив депутат Європейського парламенту від Франції Тома Пеллерен-Карлен (Group of the Progressive Alliance of Socialists and Democrats).
— Навіть під час мирних перемовин ми бачимо, що Росія не збирається відступати від своїх експансіоністських вимог. Тиждень тому Путін офіційно заявив, що всі цілі так званої «спеціальної воєнної операції» мають бути виконані. З огляду на це експерти – принаймні в Україні – згодні, що справжні гарантії безпеки, які зроблять нову агресію неможливою, є ключовим питанням у цьому процесі. Що ви про це думаєте? Погоджуєтеся, що це головне зараз?
— Це одне з ключових питань, яких багато. Серед них – звільнення викрадених Росією українських дітей, звільнення військовополонених і повернення тіл полеглих. І, звісно, питання території – ми не можемо опинитися в ситуації, де агресію винагороджують. Ви краще за мене знаєте проблеми, з якими стикається Україна і світ; м’яко кажучи, непередбачуваність президента США тут не допомагає. Тоді виникає питання – що ми, в Європейському Союзі, можемо зробити? Ми можемо зробити кілька речей. По-перше, посилити матеріальну, моральну та фінансову підтримку. Ми продовжуємо працювати з Україною, особливо в енергетиці, де я безпосередньо залучений, — щоб Україна отримувала все необхідне для максимально стійкої до ударів енергосистеми: від блоків генерації до сонячних і вітрових потужностей та мережевих компонентів. Це співробітництво триває роками і має посилюватися. Крім того, я підтримую «щит неба». Як француз, я був би за те, щоб президент — можливо разом із союзниками — запропонував, аби ВПС Франції прикривали частину неба України, наприклад над Львовом, що водночас посилює захист Польщі з огляду на залети ракет і дронів. На мій погляд, Франція може зробити цей крок уже зараз. Але, звісно, ми бачимо схильність Європи зволікати — ви це знаєте; ми надто часто запізнювалися, тож нам слід об’єднуватися і пришвидшуватися.
— Експерти застерігають: без надійних гарантій безпеки будь-яка угода просто відчинить двері для нової агресії. Чи бачите ви ризики для ЄС у випадку «слабкої» угоди без таких гарантій?
— Звісно. Дехто на Заході вважає, що все почалося у 2022-му; ви чудово знаєте, що у воєнному сенсі — у 2014-му, а політичне розхитування почалося ще раніше. Наша кінцева мета — справедливий і тривалий мир. Тому, обговорюючи «мир» або «перемир’я», ми зобов’язані спитати себе: що робили раніше і що провалилося? Невдовзі тридцятиріччя Будапештського меморандуму, якого, м’яко кажучи, не дотрималася Росія, але де-факто не забезпечили і США з Великою Британією. Гарантії мають сенс лише тоді, коли підкріплені силою; папір сам по собі не захищає цивільних від тирана.
— Є думка, що єдиний більш-менш позитивний аналог — «модель Південної Кореї»: двосторонній договір взаємної оборони США–Україна, ратифікований Сенатом США, до якого за бажання приєднуються європейські партнери; напад на Україну трактується як загроза США. Як ви оцінюєте такий варіант?
— Історія корисна, але в аналогій є межі. У Кореї це «працює» зокрема тому, що КНДР економічно вкрай слабка і значно менша за населенням; досить подивитися нічний супутниковий знімок — Південь у вогнях, Північ темна. Структурна причина стриманості агресора там — його власна слабкість, і він це знає. Крім того, значну частину Корейської війни воювали не корейці: на Півдні — США і французи; на Півночі — наприкінці переважно китайські частини. В Україні це не так. Якщо шукати іншу історичну оптику, я — можливо, тому що я француз — згадую Першу світову. 1918 року Росія руйнується; Німеччина перекидає дивізії на Захід, наступає, підходить дуже близько до Парижа. Франція стримує на Другій Марні, далі — контрнаступи у серпні, вересні, жовтні. На момент капітуляції Німеччини французькі війська не займали ані сантиметра німецької території, тоді як значна частина Франції лишалася окупованою. Німецька армія й економіка обвалилися зсередини. Сенс у тому, що результат визначають структура сил, витривалість і реальна міць, а не формулювання на папері.
— Ви спілкуєтесь з американськими колегами — чи усвідомлюють еліти США, що міцні гарантії та коректне врегулювання агресії Росії — ключове питання і для них?
— Дехто усвідомлює — і в Республіканській партії теж. Але вирішує зрештою Дональд Трамп. Його не передбачиш — часто й він сам себе у найближчі дні. Він старіє; більш раціональним і стриманим він не стане, як і більш емпатійним до людських страждань. Тому питання для мене — що можемо зробити ми. Як депутат ЄП, я питаю: що може зробити Європейський Союз. Конкретний приклад: минулого тижня у Страсбурзі ми голосували за EDIT — European Defence Industry Programme. Вперше в історії ЄС — саме кошти ЄС, а не лише нацбюджети — підуть на спільні закупівлі військової техніки з вимогою локальної складової, щоб зменшувати залежність від США. За низкою спроможностей залежність збережеться ще роки, але ми маємо навчитися спиратися на себе — на ЄС разом із Великою Британією, Норвегією та Україною. У програмі передбачено окреме «вікно» співпраці з Україною — бо це в наших інтересах і бо Україна лідирує в низці сфер, зокрема у дронах. Нам треба швидко вчитись — щоб ефективніше підтримувати Україну і стримувати Путіна від повторення «Донбасу» у Нарві чи Фінляндії.
— Щиро дякую за цю фундаментальну та цікаву розмову і за ваші особисті зусилля у протидії російській агресії. Ми будемо раді бачити вас знову.
— Дозвольте одне останнє слово. Не знаю, наскільки це відомо в Україні, але мужність українського суспільства — військових, лікарів, людей, що відновлюють енергомережі — надихає нас у Західній Європі. Це має спонукати нас підтримувати вас краще — до самої перемоги. Я хочу залишатися депутатом Європарламенту в той момент, коли Україна приєднається до ЄС, і буду радий побачити представників, обраних українськими громадянами ЄС, у тій майбутній Європі, яку ми творимо разом.
— Спільними зусиллями — саме так ми бачимо майбутнє України та Європейського Союзу: разом сидіти за столом і разом захищати демократію. Дуже дякую. Завжди приємно слухати ваші позицію та думки. Дякую.
— Дякую.
Guildhall, ексклюзивно.
Только главные новости в нашем Telegram, Facebook и GoogleNews!
Tweet