Європа стикається з наростаючою гібридною кампанією Росії – дрони над військовими об’єктами та аеропортами, DDoS-атаки на цивільні й військові структури, FIMI-операції з дезінформацією; на зовнішньому кордоні ЄС фіксуються провокативні заходи літаків, у Північному морі діють «кораблі-шпигуни». Цілі зрозумілі: тестувати час реакції, триматися нижче порога статті 5 і принижувати Захід, демонструючи вразливості.
Через це Європі потрібна зміна мислення – від «простору миру» до постійної готовності. Необхідно готуватися до найгіршого сценарію, підвищувати пильність і демонструвати рішучість: якщо доведеться воювати, Європа переможе. Сила колективної оборони вже є – завдання в тому, щоб чітко її показати й тим самим знімати ризик нападу. Крім того, варто юридично визначити режим «гібридної війни» й мати спільний алгоритм реагування – підтримка України лишається ключовим елементом стримування.
Про це у великому інтерв’ю інформаційній агенції Guildhall заявив депутат парламенту Бельгії від «Реформістського руху» Матьє Мішель.
– З одного боку, політик відповідає за пояснення людям викликів, що стоять перед країною. З іншого боку, політик завжди чекає виборів і має враховувати настрої в суспільстві. За вашою оцінкою, чи вважає суспільство Бельгії Росію загрозою для себе і країни?
– Гадаю, події останніх тижнів змінили спосіб мислення людей у Бельгії, бо ми зіштовхнулися з дронами. Їх багато залітає до Бельгії – для людей усе стало конкретнішим, реальнішим. У Європі, і зараз особливо в Бельгії, ми зіткнулися з певною реальністю: конфлікт Росії проти України так чи інакше розширюється – не до класичної війни, а до гібридної. Саме з цим ми й маємо справу. Я якраз вніс до парламенту законопроєкт, що визначає, що таке гібридна війна. Не можна говорити, що ми або повністю у мирі, або у війні – в Європі ми наче між цими двома станами. Це треба визначити, як колись визначали Холодну війну. Ми продовжуємо підтримувати Україну – це дуже важливо. Але для Європи це війна, яка не називає себе війною: гібридні атаки, FIMI (Foreign Information Manipulation and Interference – іноземні інформаційні маніпуляції та втручання), кіберзагрози, дрони. Зараз ми бачимо багато атак проти Європи і, зокрема, проти Бельгії. Нам складно офіційно підтвердити, що вони походять з Росії – атрибуція витоків дронів, кібератак, погроз і фейків у соцмережах непроста. Але наївними ми не є – ми розуміємо, звідки це йде.
– За даними британського RUSI, після повномасштабного вторгнення в Україну Росія не припинила, а навпаки, суттєво наростила гібридні операції проти Заходу. Ви бачите таку ескалацію атак по всій Європі?
– Напруженість зростає всюди. Наприклад, до зовнішнього кордону ЄС заходили російські літаки – неясно, чи входили вони у повітряний простір ЄС, але явно «лоскотали нерви», перевіряли нас. У Північному морі є кораблі-шпигуни; припускаємо, що дрони можуть запускатися і з таких суден: вони заходять у наші води, виходять із них – загроза розмита, але відчутна. Це йде з Росії – і це тест на міцність. Рішучість Європи висока – ми потужний союз, нас цим не вразити. Але ми справді не звикли до таких конфронтацій. Європа заснована на гуманістичних цінностях – ми «мирні люди», не любимо битися, тому виявилися неготовими до такої загрози дронів. Звідси моя робота над тим, щоб визначити, що саме держава має робити в умовах гібридної війни.
– Які головні цілі цих гібридних операцій Росії?
– По суті, дві. Перша – тестувати нас: час реакції, готовність, алгоритми. Друга – виставляти нас дурнями: показати, що вони можуть з’явитися в самому серці Бельгії й насміхатися біля диспетчерської вежі аеропорту, мовляв: «ми тут». Коли над військовою базою літають п’ять–сім дронів поруч із літаками – це демонстрація нашої неготовності й наївності. Цього допускати не можна. Ви в Україні знаєте: бути наївними – найгірша помилка. Нам треба змінити мислення – не боятися, а готуватися. Європа має домагатися поваги до себе.
– Чи бачите ви операції, націлені саме на НАТО?
– Поки що ні. Зараз цілі – бельгійські військові бази, аеропорти, енергетична інфраструктура. Скажімо так: Бельгія розміщує у себе структури НАТО – і над цими зонами дронів не помічали. Поки «лоскочуть» Бельгію, а не НАТО – але дистанція між нами невелика.
– Щодо методів. Відомо, що Росія використовує спадок КДБ. А які нові методи ви спостерігаєте?
– Про все говорити не можу, але атак три види. Перше – дрони: найвидиміше, це тривожить населення, бо демонструє вразливість. Друге – DDoS: кібератаки на безліч установ – цивільних і військових. Третє – FIMI: Foreign Information Manipulation and Interference – іноземні інформаційні маніпуляції та втручання. Це боти й мережі ретрансляторів, що розганяють дезінформацію та фейки. Зараз тиск за всіма трьома напрямами – величезний. Приклад «теорій»: «дрони запускають самі бельгійські спецслужби». Звучить абсурдно – але в масовому сприйнятті це приживається.
– Росія підтримує і ультраліві, і ультраправі сили в Європі; зростає насильство, напади на політиків, побиття мігрантів. Чи побоюєтесь ви радикалізації гібридних операцій РФ на тлі суспільної напруги?
– Їм неважко «підлити бензину» в уже палаюче приміщення. У Бельгії складно з бюджетом, високі податки, дорога соціальна модель – люди напружені й без Росії. Подібні умови і в Європі загалом: висока конкуренція, соціальне невдоволення – родючий ґрунт. Один з улюблених наративів прокремлівських акаунтів: «нас змушують працювати довше, а тим часом купують F-35 за мільярди; підвищують пенсійний вік – і вкладають десятки мільярдів в оборону». Це не пряма гра на крайнощах – це «посів ідеї», і вона росте; її підхоплюють навіть помірно ліві. Все важче відрізнити органічне від нав’язаного. Росія лише підштовхує вже наявні тріщини.
– А що щодо конвенційної загрози – звичайної війни?
– Ми до неї готуємося. Важко оцінити, наскільки далеко готова зайти Росія, але для нас це «найгірший сценарій», до якого ми маємо бути готові. Якщо вишикувати сили Європи, це одна з найбільших армій світу – у нас є міць, щоб змусити поважати себе. Але надто багато лідерів ще не перемкнули мислення. Європу будували як простір миру – здавалося, що це назавжди, що всі хочуть миру і поважатимуть сусідів. Історія людства, на жаль, свідчить інакше: демократія і мир – як спалахи, а глибинна природа світу – це боротьба. У нас багато винищувачів – захиститися зможемо. Треба підвищувати пильність і паралельно готуватися до гіршого.
– Як зробити так, щоб Росія взагалі не напала – як зняти цю загрозу?
– Ми не хочемо війни з Росією – як і ви не хотіли. Але маємо говорити чітко: якщо доведеться воювати, ми переможемо. Росія має це розуміти. Нині це, на жаль, «битва его»: Трамп, Путін, Сі – і їхні змагання. Європа так не влаштована – у нас складно взагалі знайти «єдине его». Але якщо вдарять по нам – усі згуртуються, і разом ми переможемо. Помилка Путіна – плутати тимчасову роз’єднаність зі слабкістю. Розумні рішення у Москві – давно не норма, інакше не було б вторгнення. Треба допускати все – вони мислять інакше, ніж ми. Європа нікому не «протистоїть», Європа хоче співпрацювати – але якщо нам нав’язують боротьбу, слід пам’ятати: ми – надсила.
– Чи згодні ви, що для нейтралізації російської загрози потрібні дві речі одночасно – перемога України у війні та зміна режиму в РФ?
– Не знаю — це складно. Україна, пробачте за це, стала пішаком – не між Києвом і Москвою, а у контурі відносин США і Китаю: хто стане світовим лідером. Путін цим користується; Трамп також міцно «тримує» українську тему. Розраховувати на зміну режиму в РФ небезпечно — найімовірніше, це не те, що станеться. Не Путін – так хтось інший. Треба грати тими картами, що є. Найкраще для захисту України — щоб Європа домоглася поваги до самої себе. Це важко пояснювати нашим громадянам: у когось мала пенсія й високі податки, а ми одночасно збільшуємо оборонні видатки. Але така ціна спільної свободи — прикро, та це реальність.
– Дякую за вашу позицію і за розмову. Ще побачимося.
– Дуже дякую. Успіхів вам!
Guildhall, ексклюзивно.
Только главные новости в нашем Telegram, Facebook и GoogleNews!
Tweet