Президент Бурунді П’єр Нкурунзіза багато в чому нагадує Володимира Путіна. Відмінність полягає в тому, що африканські лідери вже навчилися цивілізовано відмовлятися від правління по життєво, тоді як в Кремлі такі ідеї скидаються неприйнятними та сюрреалістичними.
Поки, для прикладу, політикум Польщі, після публічної дискусії, схвалює рішення про перенесення президентських виборів з 10 травня на більш пізні терміни, орієнтовно літо 2020 року, керівництво Бурунді непохитне в датах проведення голосування. 20 травня ц.р. в краіні відбулися всезагальні вибори, тобто народ країни обирав одночасно президента та 121 депутата Національних зборів, що обираються за складною системою задля гарантування представництва різних етнонаціональних громад та дотримання квоти у 30% для жінок.
Ці президентські вибори прикметні не лише тим, що відбуваються в умовах загрози поширення коронавірусу, а ще як мінімум й з двох причин. По-перше, діючий президент Бурунді П’єр Нкурунзіза, який добуває свій третій термін на посаді не висував своєї кандидатури, хоча така опція в нього існувала. Про відмову від «обнулення» термінів він заявив, ще в грудні 2020 року. Натомість Нкурунзіза отримує дуже солідний «золотий парашут» за міркам його країни після залишення посади:
За екс-президентом закріплюється титул «верховного провідника патріотизму» (Supreme Guide for Patriotism), який передбачає, що новий лідер буде з ним радитися з питань національної безпеки та державної стратегії;
540000$ вихідної допомоги;
Люксова вілла, яку він будував на свій смак.
Є припущення, що Нкурунзіза повернеться до свого улюбленого заняття, яке він не полишав на посаді голови держави – футболу. Цей вид спорту користується шаленою популярністю у країні, і за чутками Нкурунзіза через посередників володіє ФК «Месежер».
По-друге, вибори 2020 року це перша в історії Бурунді з часів проголошення незалежності 58 років тому, спроба мирного демократичного транзиту на конкурентній основі. Хоча тут теж є свої нюанси. Формально у виборчому бюлетені 7 кандидатів, але це переважно особи, що вже були у владі: екс-президент та попередник Нкурунзізи Дометьєн Ндаїзеє (2003-2005), діючий перший віце-президент Гастон Сіндімво та екс-спікер парламенту Леонсе Нгендакумана.
Втім, головні реальні опоненти на виборах – це Еваріст Ндайішимійє, який є висуванцем правлячої партії Національна рада захисту демократії-Сили захисту демократії (CNDD-FDD) та протеже діючого президента, а також опозиціонер Агатон Рваса, який очолює Національні сили визволення (FNL).
Це дійсно цікава політична сутичка, бо між собою конкурують не просто політичні партії чи лідери, а апарати трансформованих міліцій доби громадянської війни в країні (1994-2005) при цьому, що CNDD-FDD, що FNL є політичними угрупуваннями, що уособлюють етнічну групу – хуту, хоча на законодавчому рівні закріплені заборони щодо використання етнічного чиннику в політиці. В роки війни фундатори CNDD-FDD були керівниками найпотужнішого воєнізованого формуванням чисельністю 25000 осіб, і вони відстоювали інтереси еліт південного Бурунді.
У свою чергу FNL – це партія, що вийшла з Партії визволення народу хуту (PALIPEHUTU), що презентувала інтереси населення центральних районів Бурунді. Остання відома в минулому терористичною діяльністю, політичними вбивствами, участю у війні в ДРК та вербуванням дітей-солдатів до свої лав. Ця міліція стала останньою, що уклала мирну угоду з урядом вже в 2006 році.
Якщо Еваріст Ндайішимійє працював на посаді міністра внутрішніх справ та має військовий бекграунд і досвід партійної роботи, то Рваса в минулому має досвід партизанської війни, та навіть причетний до різанини тутсі в Гатумбі. З гущавини бурундійського бушу він вийшов у сферу політики та після каяття став провідним функціонером FNL та з 2015 р. працював на посаді віце-спікера парламенту. На президентських виборах 2015 року він був головним опонентом Нкурунзізи, набрав 19% голосів та заявив про масовані фальсифікації та бойкот результатів.
Велику роль вплив на політичне життя у Бурунді відіграє католицька церква. Архієпископ Бужумбури Жерве Баншімійубуса зберігає дистанцію від політичних сил, він закликав дотримуватися режиму самоізоляцій під час пандемії, проте його паства схильна більше підтримувати висуванців CNDD-FDD.
Діюче керівництво Бурунді хвилюється, що Агатон Рваса може закликати своїх прибічників не вірити в оголошені результати голосування та мобілізує своїх прибічників до вуличної боротьби на захист їхнього вибору. Через в період голосування та підрахунку голосів в країні були блоковані Facebook, Twitter та WhatsApp, хоча це обмеження легко обійти за допомогою VPN.
Після спроби державного перевороту в травні 2015 р. в країні існує внутрішнє напруження, і Нкурунзіза навіть звертався до президента Росїї Путіна за допомогу в питаннях боротьби з «кольоровими революціями».
Щодо власне голосування 20 травня 2020 р., то посол США у Бурунді Тібор Надь заявив, що віддає належне народу Бурунді за його мирну відданість демократичному процесу та виключну явку на вибори, проте він закликає утриматися всі сторони від будь-яких провокацій.
В той же час центральна виборча комісія обіцяє оголосити результати голосування на 3800 дільницях вже 25-26 травня, але в опозиції є сумніви чи справді народне волевиявлення буде вірно підраховане. Лунають тези, що виборчий процес є непрозорим, і довіряти підрахунку не можна. Через це країну знову очікує той самий результат нестабільність, несправедливість та бідність.
Поширюються дані, що опозиціонер Рваса повинен набрати 62% голосів, тоді як Ндайішимійє лише 20%. До того ж він сам заявляє, що наявні фальсифікації, майбутні оголошені результати можуть не відповідати дійсному положенню справ, але закликає своїх прибічників зберігати спокій. На користь Рваси грає роль той момент, що через потребу в 14-денній обсервацій до країни не прибули іноземні спостерігачі, отже це дає CNDD-FDD маневр для фальсифікацій.
Водночас проти Рваси ведеться інформаційна компанія в якій йому закидають військові злочини проти баньямуленге (конголезькі тутсі), а також погрожують міжнародним судом.
Отже, ситуація в Бурунді стає все більше вибухонебезпечною, а трансфер влади може ускладнитися не лише політичною боротьбою, а ще й акціями насильства. Звісно у пам’яті бурундійців ще є дуже сильними та чіткими спомини про минулу громадянську війну, що забрала 300000 людських життів, і це вагомий запобіжник.
Проте до виборів в країні домішана й велика геополітика. Мова йде про проект будівництва залізниці Кігома-Мусонгаті-Кінду, що буде проходити через Бурунді та з’єднає Танзанію та ДРК. Ця гілка дасть змогу китайським та іншим азійським гравцям посилити свій вплив в Африці, і водночас вона конкурує з аналогічним маршрутом, але через сусідню Руанду. Отже, даний фактор може спровокувати втручання зовнішніх сил до внутрішніх справ Бурунді, аби блокувати цей проект шляхом дестабілізації країни.
На сам кінець, за політичними перипетіями в Бурунді дуже ретельно спостерігають у Росії. Це не лише пов’язано з проблемою «кольорових революцій», а й з питанням трансферу влади загалом. Бурундійський лідер П’єр Нкурунзіза багато в чому нагадує Володимира Путіна, зокрема вони приблизно однаковий час перебувають на президентських посадах та мають схожі стилі врядування. Але Нкурунзіза вирішив не «обнулятися» та йти на четвертий термін, а поступив інакше – розробив механізм трансферу влади своїй наближеній особі в обмін на статус неформального надпартійного лідера країни з дорадчими функціями. Путін побоявся цього, і вирішив лишитися на посаді з перспективою пожиттєвого правління в дусі генсеків СРСР.
Але політична машина РФ та вертикаль влади в умовах пандемії COVID-19 демонструють збої, і російський лідер в стані самоізоляції може стати жертвою державного перевороту. Для Росії цей досвід є підзабутим з часів усунення Микити Хрущова та провалу ДКНС, але керманичі Бурунді, що за роки незалежності пережила п’ять військових переворотів та чотири путчі, добре пам’ятають про хиткість позицій навіть сильних лідерів. Тому Нкурунзіза мудро вирішив передати владу аби уникнути проблем, а от його російський візаві діє інакше, тому Росію можуть скоро очікувати великі внутрішні потрясіння. Така вона ціна спроби реставрації середньовічного самодержавства в ХХІ столітті.
Поки навіть чи найбідніша країна Африки рухається в політичному плані уперед, російські правлячі еліти навпаки заводять свій народ у стан політичного невігластва та зневіри у відсутність демократичних альтернатив. Бурундійський трансфер влади попри його специфіку ламає уявлення про життєздатність цієї хибної російської моделі.
Автор — Александр Мишин, эксперт-международник
кандидат политических наук, соучредитель Центра исследования Африки
Только главные новости в нашем Telegram, Facebook и GoogleNews!
Tweet